Атлантида советского нацмодернизма. Формальный метод в Украине (1920-е – начало 1930-х) - Галина Бабак

224

Франко І. Я. Зібр. творів. С. 113.

225

Франко І. Я. Зібр. творів. С. 115.

226

Там же.

227

Там же.

228

«Киевская старина» – (дорев. «Кіевская старина») – крупнейший украинофильский ежемесячный историко-литературный журнал, издавался в Киеве на русском языке в 1882–1907 годах. С журналом сотрудничали известные историки, писатели, этнографы: Дмитро Багалей, Микола Костомаров, Павло Житецкий и др.

229

Kurjer Lwowski («Курьер Львовски») – польскоязычная ежедневная газета, выходила во Львове в 1883–1935 годах. Преимущественно газета львовской интеллигенции; среди ее постоянных авторов был И. Я. Франко. См.: Кость С. І. Франко у газеті Kurjer Lwowski // Вісник Львівського університету. Серія: Журналістика. 2007. № 31. С. 74–78.

230

Домбровський В. Українська стилістика і ритміка. Українська поетика. Дрогобич: Відродження, 2008. С. 152–167.

231

Євшан М. Критика. Літературознавство. Естетика. К.: Основи, 1998. С. 135.

232

«Каменярі» (рус. «каменоломы», «каменотесы») – ключевой образ хрестоматийно-революционного стихотворения Франко 1878 года.

233

Гундорова Т. І. Франко не Каменяр. Франко і Каменяр. С. 155–156.

234

Десняк В. Великий Каменяр // Червоний шлях. 1926. № 5/6. С. 165–205. Айзеншток І. Ів. Франко як історик письменства // Червоний шлях. 1926. № 5/6. С. 205–218.

235

Василий Десняк (наст. Василенко; 1897–1938) – критик, публицист, автор стихов, опубликованных в начале 1920‐х годов в панфутуристическом журнале М. Семенко. Ему также принадлежит ряд работ о творчестве О. Кобылянской, Леси Украинки, В. Винниченко. Уже в конце 1920‐х резко критиковал «националистическую ревизию» и «обынтеллигентивание» Шевченко, в частности в трактовках харьковских ученых: Десняк В. Культурні традиції й шевченкознавство в наші дні // Критика. 1928. № 3. С. 3–13.

236

Айзеншток І. Ів. Франко як історик письменства // Там же. С. 207.

237

Айзеншток упоминает статьи: Довгань К. Літературно-критичні погляди Івана Франка в 1890–1900 роках // Життя й революція. 1926. № 5. С. 93–102; Багалій Д. Іван Франко яко науковий діяч // Україна. 1926. № 4. С. 44–55.

238

Возняк М. До соціалістичного світогляду Івана Франка / Іван Франко: Збірник / Ред. І. Лакиза, П. Филипович, П. Кияниця. К., 1926. С. 125–183. Филипович П. Шляхи Франкової поезії // Указ. соч. С. 183–228. Ранние работы Возняка, всегда ориентированного на связь с «большой» Украиной, о «Русской троице» были замечены в начале 1910‐х самим Франко (Клебан Л. Наукова та громадська діяльність Михайла Возняка (1881–1954). Львів, 2010).

239

Іван Франко: Збірник / Ред. І. Лакиза, П. Филипович, П. Кияниця. К., 1926. С. 359.

240

Руководитель объединения крестьянских писателей «Плуг» и бывший эсер Пилипенко в 1926 году также выпустил небольшую, достаточно ангажированную брошюру на 28 страниц, посвященную краткому обзору литературной и общественной деятельности Франко. См.: Пилипенко С. Іван Франко: пам’ятка про життя й діяльність, 1856–1916–1926. Харків: ДВУ, 1926.

241

Голяк Т. Співпраця Івана Лизанівського та Михайла Возняка при підготовці тридцятитомного видання творів Івана Франка // Слово i Час. 2020. № 5. С. 36–37.

242

Демська-Будзуляк Л. Українське літературознавство від ідеї до тексту: неокласичний дискурс. К.: Смолоскип, 2019. С. 473.

243

Петров В. Микола Зеров та Іван Франко: (До історії історико-літературних взаємин) // Петров В. П. Розвідки: В 3 т. К.: Темпора, 2013. Т. 2 / Упор., передм. і прим. В. С. Брюховецького. С. 788.

244

Зеров М. К. Франко-поет // Зеров М. К. Українське письменство / Упор. М. М. Сулима. К.: Основи, 2003. С. 510.

245

Будний В. Феномен українського формалізму: аспекти і контексти // Матвієнко С. Дискурс формалізму: український контекст / Наук. ред. О. Галета. Львів: Літопис, 2004. С. 55.

246

Клочек Г. Трактат Івана Франка «Із секретів поетичної творчості» як предтеча української рецептивної поетики // Слово і час. 2007. № 4. С. 42.

247

Грабович Г. Апорія українського формалізму // Матвієнко С. Дискурс формалізму: український контекст. Львів: Літопис, 2004. С. 89.

248

Всеукраинское общество «Просвещение» имени Тараса Шевченко (укр. Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка) – общественная культурно-просветительская организация. Возникла во Львове в 1868 году, до Первой мировой войны ее филиалы работали во многих украинских городах Австро-Венгерской и Российской империй (уже после 1906 года). «Просвиты» занимались в первую очередь низовым образованием крестьянства в национальном духе и уже в 1920‐е годы в УССР стали синонимом узко-народнического горизонта культурного развития. См.: Дорошенко В. «Просвіта», її заснування й праця: короткий історичний нарис. Філадельфія, 1959.

249

Политика властей была не только сугубо репрессивной (как представлялось украинским активистам), но порой манёвренной и в ряде случаев отличалась от радикальных украинофобских настроений местной «истинно русской» общественности Киева, Харькова или Одессы; тем более что ряд низовых правых организаций в 1910‐е тоже стал больше ориентироваться на «местный народный колорит»: Kotenko A. An Inconsistently Nationalizing State: The Romanov Empire and the Ukrainian National Movement, 1906–1917 // The Tsar, the Empire, and the Nation. Dilemmas of Nationalization in Russia’s Western Borderlands, 1905–1917. Budapest: CEU Press, 2021. P. 17–31; Федевич К. К., Федевич К. І. За Віру, Царя і Кобзаря. Малоросійські монархісти і український національний рух (1905–1917 роки). К.: Критика, 2017 (ср. возражения: Чемакин А. А. Украинская «Чёрная сотня»? Концепция К. К. Федевича как попытка «украинизации» Союза русского народа // Русин. 2021. № 63. С. 205–222).

250

Кистяковский Б. Что такое национализм? // Национальные проблемы [двухнедельный журнал]. 1915. № 1. С. 1–5; Кузьменко Т. А. Из эпистолярного наследия редакторов журнала «Украинская жизнь» (1912–1917) // Славянский альманах. 2020. № 1–2. С. 154–164.

251

Сивоволов Б. М. В. Я. Брюсов – співредактор Антології української літератури // Радянське літературознавство. 1965. № 8. С. 71–73; Сивоволов Б. М. Редактор, перекладач, популяризатор (Брюсов і українська