Я – ПРОТИРІЧЧЯ - Аліна Поліщук Alianna Poli

до спраги до сніданків

У Римі поблизу Колізея

До прощальних обіймів

Тих що повертають

Будь ти сонцем я б з тобою горіла

Назавжди стаючи твоєю безцінною

До нестями з тобою

Твоєю рідною

• Слухай серцем і тільки так

Надто багато в спину зітхань

«ти не достойний»

«не зможеш»

«не вмієш»

Та впертість інколи твій єдиний козир

І з вірою в серці підкорюєш Антарктиду

Не слухай тих хто роздає поради

Як хліб на виборах нового президента

Чергова пастка і пусті обіцянки

Комусь три мільярда а тобі яду бажано з корвалолом в один станкан

Можеш назвати купаж

Із брехні і сердечної болі

Життя… хтось сказав маскарад

А я думаю шо божевільня навпроти роддому

І все б то здається дзеркально просто

До нас все придумано

Хоча ні

Треба з повітря роздути полум’я

І трохи жалю бажано про те що було століття тому

Трохи дурдом

Трохи уже маскарад

Та слухай серцем тільки так

• І хто ти такий скажи

В тобі так багато брехні

І в спину летять ножі

На полі бою ми списи

Що приречені летіти на смерть

Дивишся в очі а вони повні

Полум'я й спраги

Ми сумували

Руйнували

Були наче вогні посеред мертвих морів

То хто ти такий скажи

Замінюючий складник

Розміняв мене як валюту

На свободу гарячу та розкуту

Не важливо хто я

Та ти … Один із тих хто мною давно не хворів

Швиряю коханню в обличчя вірші

Всі ті що писала раніше тобі

Зникай

Розчиняйся

Є сотні інших чоловіків

Та жити я хочу лише з тобою

В цьому найбільша відмінність

Між мною й тобою

Розвертайся та йди

Бо ж ще мить і рознесу все на крихти

І полум'я нам не забракне

І не згорить мертве море в мені

• Хіба ж не простіше зникнути?

Забути, забутись, стати іншим

Я часом плутаю рамки дозволеного

Сперечаюсь і знаходжу вихід із невідомого

Дай Бог вірний вихід

У простоті є багато варіацій

Хоча він ніколи не читав мені вірші

Я не бачила його сумним

Тільки коли посміхався і прокидався

Заперечення болю

Я з ним – не я

Інша

Загублена

Так як і є потрібним

Без дозволу на правду

Без совісті

Без сорому

Без одягу

Тріумфальна

Залежна

• Я хочу бути іншою

Тією про яку ніколи не писали в книгах

Тією за яку не рушились

країни/демократія/честь/гідність

Я хочу бути іншою не прочитаною

Хочу стати надто тендітною

Аби прощупати кожен міліметр твого тіла

Хочу стати небом і тобі на грудях

розлитись легкістю

Хочу відчути кожну країну

Пройшовши босими ногами по землі

Хочу відчути як падають хмари

Як зривається вітер на вершині єльфелевої вежі

І познайомитись з лохнеським чудищем

Я хочу стати ніким іншим – лише собою

• Коли ти мене обіймаєш

В мені прокидається віра

Зухвало і впевнено

Беру таксі та їду до тебе

У всього свій запах

У тебе мигдально ромовий

І післясмак терпкий

Все як люблю без зайвого

Ти знову скажеш :

⁃

"

Нащо

? "

Я скажу :

⁃

"

Дурненька

"

посміхнуся вперто

І тисячі слів не зможуть розказати що відбувається з нами напевне

Ти пробуджуш в мені ідеальну хтивість

Спрагу і даєш натхнення

Ти той заради кого готова стати довершеною

Наче Монна Ліза

З душою Раті і сердцем Афіни

/Вбивча жінка/

• Тоді ти схопив мене за зап'ястя

І глянув в вічі, проникливо і брутально

Ні, я ще досі ховаюсь в здогадках хто ж ти

Найрідніший мій / нічних жах

Я втікала від тебе

Та коли ти мене наздогнав

Цей невловимий страх в очах

Зник …

я тебе бачила таким відвертим

Бажаним та сміливим

ти зовсім не той за кого себе видаєш

Ти простий та до істерики відданий

І як у всіх в тебе є своє "але"

Через яке всі наші сокральні зустрічі переплелись в одне не справедливе "табу"

Розірвати б усі слова в щент і заховатись під твоє крило

Та я ще досі не знаю хто ти

Хоч знаю що ранок починається в

обід і не з сніданку а з кави

• Я без тебе стала сліпа

А ти без мене онімів

Вставали разом з лівої ноги

По різних кінцях міста

Пили кип'ячену воду з крану

Пускали по легенях як нектари

Створювали рани

Наливали соком ванни

Гуляли двічі в тиждень

В парку …

Загоювали рани.

І спогадом кормили душі

Допоки

Губи не торкнулись твоїх губ

Я бачила тебе

А ти до мене говорив

Вставали разом з правої ноги

Засинали під ковдрою обіймів.

Життям наповнювали обдерті стіни душ

• -Говори! Не бійся, моя маленька .

Моя принцеса з сновидінь.

Така примхливай й ніжна.

Така солодка, невгамовна.

І де в тобі береться стільки почуттів/

емоцій/ слів ?

І звідки ти до мене прилетіла ?

Чого на голову мені звалилась ?

І сміхом пробудила

Моє серце , давно забуте і німе

Тепер ти слухаєш, як воно б'ється

Згортаючись мені на груди .

Моя тендітна. Ні. Не треба. Не сумуй.

Із сутінками печаль зникне

І твоє серце горітиме

світанковим вогнем.

• Ти бачив це?

Метеоритом вибухнули зорі

Ні. Мені не страшно жити,

Страшно залишитьсь без волі

Назавжди замкненою в клітці

Я вільна птиця

В мені горить символ любові, сили та свободи .

Тихо. Не говори ні слова.

Це все пусте, без змісту, без емоцій

Це все ускладнює життя.

Нам треба жити без страхів – свідомо .

Й не слідувати за чужим життям.

Будь незалежним від надлишку людського егоїзму, від непристойності твого, твого життя.

Хіба тобі дано для того тіло аби ти власноруч його вбивав?

Хіба ж ти вбивця?

Ні. У тебе в грудях досі б'ється щирість

Нехай і тихо але б'ється!

Живи до поки душа твоя жива!

А житиме вона – вічність.

Нам треба бути вільними

Нам треба жити!

/Бо ми не ляльки в чужих руках !/

• Життя закрило свої очі.

Іди сліпий на відчуття

У пекло , рай – куди захочеш !

А в мене істина одна:

Жива я. Й жити буду вічно!

Коли вже відлік часу мого стихне

З останнім подихом взлетить моя душа

Туди де вічність буде гріти

А доки полум'я свободи, серце палить

І мрія лагідно шепоче :

" усе здійснитися цієї ночі " .

Я сміхом розірву ланцюг печалі ,

Та йтиму вперто