Атлантида советского нацмодернизма. Формальный метод в Украине (1920-е – начало 1930-х) - Галина Бабак

890

Вер В. 1919‐й. Факто-поема // Нова генерація. 1930. № 12. С. 22–25.

891

Новая генерация. 1928. № 5. С. 390–391.

892

Тренин В. Тревожный сигнал друзьям // Новый Леф. 1928. № 8. С. 35–36. О диктате культуры факта в конце 1920‐х: Житенев А. А. Интерпретация «нового» в теории русского авангарда («Леф», «Новый Леф») // Studia Litterarum. 2019. Т. 4. № 3. С. 10–27.

893

Шкурупій Г. Сигнал на сполох друзям – фальшива тривога // Нова генерація. 1928. № 11. С. 327–334; Ільницький О. Український футуризм (1914–1930 рр.). Львів: Літопис, 2003. С. 168–176.

894

Нам пишут // Новый Леф. 1928. № 9. С. 45. На эти споры и их «напостовские» отголоски уже начала 1930‐х обратила внимание и Вера Фабер. См.: Faber V. Die ukrainische Avantgarde zwischen Ost und West. S. 245–249.

895

О кинодискурсах украинского авангарда см. Пуніна О. Кінофікація українського літературного дискурсу (20–30-ті роки ХХ століття). Донецьк: ДонНУ, 2012. Ср. работы о лефовских интерпретациях кино: Булгакова О. Л. Монтаж – в театральной лаборатории 20‐х годов // Монтаж. Литература. Искусство. Театр. Кино / Сост. М. Б. Ямпольский. М.: Наука, 1988. С. 99–118; Булгакова О. Новый ЛЕФ и киновещь // Russian Literature. 2019. Vol. 103. P. 61–94.

896

М. Зеров, М. Рыльский и О. Бургардт указывали на случайность названия «неоклассики», которое им как бы навязали извне. В. Брюховецкий отмечает, что впервые слово «неоклассики» было использовано в манифесте пролетарских писателей «Наш универсал» (об «Универсале» см. главу о Майке Йогансене), однако тут же оговаривается, что, возможно, речь шла о группе московских писателей с идентичным названием. Ввиду условности названия мы вслед за рядом украинских авторов берем его в кавычки. См.: Брюховецький В. Микола Зеров: Літературно-критичний нарис. К.: Радянський письменник, 1990. С. 6–7; Білик Г. «Неокласики» в українській та російській літературі початку ХХ століття: компаративний аспект // Філологічні семінари. Парадигма сучасного літературознавства: світовий контекст. К., 2013. Вип. 16. С. 97–107.

897

Шерех Ю. Легенда про український неоклясицизм // Шерех Ю. Пороги і запоріжжя. Література. Мистецтво. Ідеологія: У 3 т. Харків: Фоліо, 1998. Т. 1. С. 92–139 (работа была написана еще в 1944 году и напечатана полностью в сборнике Юрия Шереха (Шевелева) «Не для детей» (Мюнхен, 1964)); Баган О. Місія неокласики: (До історії формування естетичної концепції Миколи Зерова) // Зеров М. К. Українське письменство ХІХ ст. Від Куліша до Винниченка: Статті. Дрогобич: Відродження, 2007. С. 545–564; Гальчук О. Микола Зеров і античність. К.: Слов’янський університет, 2000; Громова В. Неокласики // Стильові тенденції української літератури ХХ століття. К.: Фоліант, 2004. С. 107–136; Котенко Н. Неп’ятірне гроно київських неокласиків // Київські неокласики: Антологія. 1920–1930-ті / Упор. Н. Котенко. К.: Смолоскип, 2015. С. 5–47; Наєнко М. Микола Зеров і питання неокласицизму // Слово і Час. 2008. № 11. С. 38–48; Поліщук В. Літературознавство Павла Филиповича // Филипович П. П. Літературознавчі студії. Компаративістика / Упор. В. Поліщук. Черкаси: Брама-Україна, 2008; Філологічні семінари. Неокласики і філологічна методологія літературознавства: Зб. статей. КНУ імені Тараса Шевченка. К., 2014. Вип. 17.

898

Агеєва В. Мистецтво рівноваги: Максим Рильський на тлі епохи. К.: Книга, 2012; Білокінь С. Закоханий у вроду слів: М. Зеров – доля і книги. К.: Час, 1990; Брюховецький В. Микола Зеров: Літературно-критичний нарис. К.: Радянський письменник, 1990; Віктор Петров: мапування творчості письменника / Ред. К. Ґлінянович, П. Крупа, Й. Маєвська. Краків, 2020; Дзюба І. Він хотів «жить, творити на своїй землі» // Драй-Хмара М. Твори / Упор. С. А. Гальченко. К.: Наукова думка, 2015. С. 5–29; Панченко В. Є. Повість про Миколу Зерова. К.: Дух і Літера, 2018; Портнов А. Віктор Петров і Софія Зерова: Роман у листах // Віктор Петров. Листи до Софії Зерової / Упор. В. Сергієнко. К.: Дух і Літера. С. 3–29.

899

Агеєва В. Формалізм у концепціях київських «неокласиків» // Наукові записки. Філологічні науки. 2005. Т. 48. С. 3–10; Демська-Будзуляк Л. Українське літературознавство від ідеї до тексту: неокласичний дискурс. К.: Смолоскип, 2019. Котенко Н. Рецепція формалістичних ідей у колі київських неокласиків // Слово і Час. 2006. № 11. С. 58–69; Malutina N. Ukraiński formalizm lat dwudziestych XX wieku // Strukturalizm w Europie Środkowej i Wschodniej. Wizje i rewizje / Red. D. Ulicka, W. Bolecki. Warszawa: Wydawnictwo IBL; Fundacja AH, 2012. S. 200–208; Наєнко М. Філологічний семінар – школа наших традицій. К.: ВЦ «Просвіта», 2012; Поліщук Я. Інсталювання формальної критики // Матвієнко С. Дискурс формалізму: український контекст. Львів: Літопис, 2004. С. 109–125.

900

В. Громова пишет: «Сами творческие биографии Зерова, Рыльского, Филиповича, Драй-Хмары и Бургардта обнаруживают сходство литературно-эстетических интересов, которые в начале 20‐х гг. привели их к объединению в группу „неоклассиков“. Прежде всего это национальная культурная традиция, семейное воспитание, образование, владение иностранными языками, знание мировой литературы, изучение античности, склонность к научному мышлению, а чуть позже – тяга к переводческой работе» (Громова В. Неокласики // Стильові тенденції української літератури ХХ століття. К.: Фоліант, 2004. С. 108).

901

Отсылка к выражению «гроно п’ятірне нездоланих співців» («пятерная гроздь певцов неодолимых») из самого известного стихотворения Драй-Хмары, которое принято расценивать как художественный автопортрет «неоклассиков»:

ЛЕБЕДИ

Посвящаю своим товарищам

На тихом озере, где млеют верболозы,

плывут, плескаясь, в зной и в листопад,

подрезанными крыльями шумят,

и шеи гнутся их, как трепетные лозы.

Когда ж придут, стеклом звеня, морозы,

в сон белоснежный плесы погрузят, –

пловцы сломают хрупкий лед преград,

и не страшны им зимние угрозы.

О пятеро певцов, сквозь вьюжный вой

доносится напев ваш громовой,

отчаянье ломая ледяное.

Дерзайте: из неволи, сквозь туман

созвездье Лиры выведет ночное

в кипучей жизни светлый океан.

1928 (рус. пер. Б. Романова)

902

Домонтович В. (Петров В). Болотная Лукроза / Пер. с укр., предисл. и коммент. И. Булкиной // Новое литературное обозрение.