Атлантида советского нацмодернизма. Формальный метод в Украине (1920-е – начало 1930-х) - Галина Бабак

1229

См. посмертную публикацию повести о лагерных годах Никольской, которая стала специалистом по казахской литературе: Никольская А. Передай дальше! [1956–1965] // Простор. 1986. № 10. С. 46–161.

1230

Дудко В. Проспект невиданного збiрника «Товариства дослідників української історії, письменства та мови у Ленінграді» // Київська старовина. 1997. № 1/2. С. 48–57.

1231

Смирнова Т. М. Национальность – питерские. Национальные меньшинства Петербурга и Ленинградской области в ХХ веке. СПб.: Сударыня, 2002. С. 256, 276 и след.; см. также: Романова Н. М., Михайленко В. В. Национальные общества Санкт-Петербурга. ХVIII–XX вв. СПб, 2004.

1232

Михайло Драй-Хмара / Упор. С. А. Гальченко. Харькiв: Folio, 2019 (серия «Митці на прицілі»). С. 197.

1233

Там же. С. 208.

1234

Левченко Я. Послевкусие формализма. Пролиферация теории в текстах Виктора Шкловского 1930‐х гг. // Новое литературное обозрение. 2014. № 4. С. 125–143; Лекманов О. А. «Абсолютная сила» и формалисты в 1937 году: по материалам «Литературной газеты» // Вестник Московского университета. Серия: Журналистика. 2002. № 6. С. 62–64.

1235

Эту реплику Белецкого в воспоминаниях о «мефистофельской» фигуре эрудита и тонкого стилиста, яркого представителя именно императорского «старого» университета передает весьма сдержанно настроенный по отношению к нему Юрий Шевелев: Шевельов Ю. Я – мене – мені… (і довкруги): Спогади. 1. В Україні. Харків: Видавець Олександр Савчук, 2017. С. 204.

1236

Петров В. Проблема літературознавства за останнє 25-ліття (1920–1945) // Петров В. П. Розвідки: В 3 т. К.: Темпора, 2013. Т. 2 / Упор., передм. і прим. В. Брюховецького. С. 802–803.

1237

Петров отмечает: «Гоголь был предателем, как и все другие украинские писатели, которые не писали на народном языке». Там же. С. 806.

1238

Там же. С. 804.

1239

Петров В. Проблема літературознавства за останнє 25-ліття. С. 804.

1240

Павличко С. Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: складний світ Агатангела Кримського. К.: Основи, 2001. С. 295.

1241

Петров В. Проблема літературознавства за останнє 25-ліття. С. 805.

1242

Дмитрий Чижевский (1894–1977) родился в Александрии Херсонской губернии. В Гражданскую войну поддерживал меньшевиков. Последующая его научная деятельность связана с преподаванием в университетах Чехословакии, США (во второй половине 1940‐х) и Германии. В 1926–1932 годах участвовал в работе Пражского лингвистического кружка. Наибольшую известность приобрели его работы по истории философии и литературы: «Гегель в России», «Нариси з історії філософії на Україні», «Філософія Г. С. Сковороди», «Історія української літератури», «Історія російської літератури ХІХ століття. Романтизм» и др. См.: Дмитро Чижевський: особистість і творчість (до 125-річчя від дня народження). Бібліографічний покажчик (З фондів Обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Д. І. Чижевського). Кропивницький, 2019: https://issuu.com/452326/docs/chyzhevskyi_108306523f16b8.

1243

Часть главы опирается на материалы статьи: Babak G. On the Question of the Ukrainian Reception of Russian Formalism: Dmytro Chyzhevsky versus Boris Eikhenbaum // Oriens Aliter. Časopis pro kulturu a dějiny střední a východní Evropy. 2015. № 2. P. 9–20.

1244

Васильева М. А. Д. Чижевский в «Социалистическом вестнике» // Dmytro Čyževśkyj, osobnost a dílo. Sborník z mezinárodni konference k 25. výročí úmrtí / Red.: Z. Rachůnková, F. Sokolova, R. Šišková. Praha, 2004. S. 395–405.

1245

Важные своды второй половины 1930‐х: Українська культура: Лекції за ред. Дмитра Антоновича [1934/1940] / Упор. С. В. Ульяновська. К.: Либідь, 1993; Історія української культури / Під заг. ред. д-ра Івана Крип’якевича. Львів, 1937. В первой из этих книг часть о литературе отсутствовала; Чижевскому в ней принадлежит часть, посвященная украинской философии.

1246

Астаф’єв О. На емігрантських перехрестях: рефлексія наукова і поетична // Астаф’єв О. Образ і знак. Українська емігрантська поезія у структурно-семіотичній перспективі. К.: Наукова думка, 2000. С. 183–268.

1247

Білецький Л. Т. Мої спомини (1917–1926). Кам’янець-Подільський: Медобори–2006, 2013; Хороб С. Леонід Білецький – історик української літератури // Білецький Л. Історія української літератури: У 2 т. Івано-Франківськ: Місто НВ, 2015. Т. 1. С. 364–379.

1248

Білецький Л. Перспективи літературно-наукової критики. Прага; Берлін, 1924. С. 30. Ільницький М. «У формі пізнавання власної національної своєрідности…» // Парадигма. 2013. № 7. С. 123–130.

1249

Ср.: Грицик Л. Перехідний етап української компаративістики: Сергій та Василь Маслови // Слово і Час. 2010. № 9. С. 52–59.

1250

См. попытку синтетической картины в первую очередь литературной эмиграции: Барабаш Ю. Я. Украинское литературное зарубежье: Лица. Судьбы. Тексты. М.: ИМЛИ РАН, 2016.

1251

См.: Колкутіна В. Історія української літератури в історико-літературних студіях Дмитра Донцова. Одеса: Вадим Букаев, 2015; Erlacher Т. The Birth of Ukrainian «Active Nationalism»: Dmytro Dontsov and Heterodox Marxism before World War I, 1883–1914 // Modern Intellectual History. 2014. Vol. 11. № 3. P. 519–548; Idem. Ukrainian Nationalism in the Age of Extremes. An Intellectual Biography of Dmytro Dontsov. Boston: Harvard UP, 2021; Зайцев О. Націоналіст у добі фашизму. Львівський період Дмитра Донцова 1922–1939 роки. Начерк інтелектуальної біографії. К.: Критика, 2019.

1252

См.: Творчість Юрія Клена в контексті українського неокласицизму та вісниківського неоромантизму. Дрогобич: Вiдродження, 2004.

1253

Сподарець М. П. Традиції літературної критики 1920‐х років у творчому доробку Юрія Шереха // Вiсник Харкiвського нацiонального унiверситету iм. В. Н. Каразiна. Серія: Філологія. 2009. Вип. 57. № 854. С. 6–13.

1254

Ільницький М. Від ідеї до форми (Михайло Рудницький) // Ільницький М. Критики і критерії: літературно-критична думка в Західній Україні 20–30‐х рр. ХХ ст. Львів: ВНТЛ, 1998. С. 52–78; Баган О. Корифей ліберальної літературної критики // Рудницький М. Від Мирного до Хвильового. Між ідеєю і формою. Що таке «Молода муза»? Дрогобич: Відродження, 2009. С. 3–26.

1255

Рудницький М. Від Мирного до Хвильового. Львiв, 1936. С. 365.